Праведник України, парох Майданека, покровитель греко-католицьких священиків: штрихи до портрету блаженного Омеляна Ковча

04.06.2019

Цього року припадає 135-річчя з дня народження блаженного священномученика Омеляна Ковча та 10-та річниця проголошення покровителем душпастирів УГКЦ. А 25 березня ми спогадуємо 75-ту річницю смерті блаженного Омеляна, якийбув спалений у печах табору смерті Майданек (Польща).

Пропонуємо Вашій увазі підбіркувисловів відомих релігійних,культурних, політичних постатей, які дають змогу краще зрозуміти особублаженного Омеляна

Блаженніший  Святослав, Отець і Глава УГКЦ:

  • Блаженний мученик Омелян Ковч, одружений священик, якого стратили нацисти в концтаборі Майданек (Польща), за порятунок багатьох євреїв, переслідуваних у лихоліття Голокосту. У 2001 році його беатифікував святий папа Іван Павло II під час свого історичного візиту до України, а згодом проголошений покровителем священиків нашої Церкви як автентичний її образ. У цьому таборі смерті, у пеклі на землі, писав, що бачить Бога, «єдиного і того самого для всіх − українців, євреїв, поляків, латишів і литовців»(З листа Блаженного до рідних) (Слово Блаженнішого Святослава до Папи Франциска з нагоди його візиту до собору Святої Софії в Римі, 28 січня 2018 року).
  • На пам’ять про цього свідка віри мій попередник кардинал Любомир Гузар встановив високу відзнаку, якою нагороджують багатьох людей, котрі в сучасному світі, пошматованому антилюдськими ідеологіями та війнами, будують мости для зближення різних Церков, релігій і народів (Слово Блаженнішого Святослава до Папи Франциска з нагоди його візиту до собору Святої Софії в Римі, 28 січня 2018 року).
  • Він пише: тут, у концтаборі, є єдине місце поза раєм, де я хотів би бути. Дивно. Але більше, він каже: тут я бачу Бога. Ви знаєте, що бачити Бога – це вершина християнської містики. Я запитую себе, як він міг бачити Бога? Де? І даю собі відповідь: Він бачив Бога в іншій людині. Незалежно від її раси, етнічного походження, релігійного переконання. Він бачив Бога, присутнього в кожній особі, яка страждає, у кожній особі, до якої він виявляв милосердя (День пам’яті жертв Голокосту в Римі, у соборі Святої Софії,церемонія вручення Відзнаки священномученика Омеляна Ковча, січень 2018 року).
  • Він бачив Бога, який був і є між своїми людьми там, де, здавалося б, Його не мало б бути. Він страждає разом зі своїми людьми, яких зневажають і вбивають, бо в них перебуває Син Божий. Там, у концтаборі, о. Омелян бачив Бога, який є однаковий абсолютно для всіх: українців, поляків, євреїв, латишів. У тому найвищому акті альтруїзму — у самопожертві можна побачити присутність живого Бога. Тож у таких нелюдських обставинах залишається людиною той, хто живе якраз не для себе, а заради іншого (прямий ефір програми «Відкрита Церква», січень 2018 року).
  • Часто образ українського патріота наші вороги показують як антисеміта, як того, хто ненавидить інших. Однак постать цього душпастиря спростовує ці стереотипи(прямий ефір програми «Відкрита Церква», січень 2018 року).
  • Отець Омелян був членом патріотичних товариств, учасником національно-визвольних рухів. Він захищав українців тоді, коли вони були приречені на існування в чужих державах, які заперечували їхнє право бути собою. Він помер на землі іншого народу, у Польщі. Тому він є мостиком будівництва християнських добросусідських стосунків між українцями і поляками. А опинився в концтаборі Майданек, бо рятував євреїв(прямий ефір програми «Відкрита Церква», січень 2018 року).
  • Він був втіленням мудрості й духу митрополита Андрея. Як відчувається торкання вічності у словах блаженного Омеляна Ковча з концтабора. З глибини пекла на землі він пише: «Тут я бачу Бога» (вручення  Відзнаки блаженного священномученика Омеляна Ковча за особистий приклад жертовності та гуманізм, 28 жовтня 2015 рік, Київський міський будинок вчителя).

Оксана Забужко, українська письменниця:

  • Про пароха Майданека, про українського священика, який був у Майданеку єдиним душпастирем для в’язнів усіх народів, який сповідав, розрішував і за руку переводив у інший світ, я чула з дитинства від свого тата… Попри те, що я не отримала жодної релігійної освіти, ця історія заклала в мені певну модель того, яким повинен бути священик і якою має бути людина. Але для кожного, незалежно від віросповідання, може бути врозумливою та ідея, яка лежить в основі подвигу Омеляна Ковча – служіння. Служіння життю. Служіння тому, що любиш і в що віриш (День пам’яті жертв Голокосту в Римі, у соборі Святої Софії,церемонія вручення Відзнаки священномученика Омеляна Ковча, січень 2018 року).

Ян Томбінський, голова представництва Європейського Союзу в Україні (2012-2016 рр.):

  • Я багато разів запитував себе, звідки в українців береться сила. На мою думку, свідчення блаженного отця Омеляна є відповіддю на це запитання – бачити в кожній людині його цінності. Незалежно від того, якої вона національності, якого віросповідання, якою мовою розмовляє…(День пам’яті жертв Голокосту в Римі, у соборі Святої Софії,церемонія вручення Відзнаки священномученика Омеляна Ковча, січень 2018 року).

Мирополит Ігор Возняк, Архиєпископ Львівський УГКЦ:

  • Цілеспрямований та повністю відданий Богові священик, о. Омелян, не заспокоювався поміркованим становищем своїх вірних у час війни: він боронив невинних, заступався за євреїв. Коли опинився у в’язниці, допомагав зневіреним словами надії. Отець Омелян був справжнім духівником для всіх… Роздумуючи над життям блаженного отця Омеляна, можемо сміливо ствердити його духовну зрілість, вищий стан любові Бога, посідання у високому ступені християнських чеснот (VІ Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян, що на Львівщині,  17 травня 2017 року).

Владика Михайло Бубній,  Екзарх Одеський УГКЦ:

  • Усі ми знаємо його прекрасний лист з в’язниці до своєї родини. У той час, коли його родина старалася, щоб його звільнили з концтабору, він написав до них послання, де, між іншими, сказав такі слова: “Коли мене тут не буде, то хто допоможе тим невільникам подолати ці страждання? Коли я звідси піду, то хто допоможе їм відкрити двері Царства Небесного?” Бачимо, що концтабір Майданек для отця Омеляна Ковча став місцем особливої присутності Бога. Тоді, коли для людей концтабір був місцем пекла, для отця Омеляна Ковча він став місцем присутності Бога і дверима до Царства Небесного для багатьох людей (VІ Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян, що на Львівщині,  17 травня 2017 року).
  • Він жив у дуже складних обставинах, складніших, ніж обставини, в яких ми з вами зараз живемо, хоча живемо в час війни. Він жив у обставинах, в яких український народ зазнавав великих страждань. Він працював під час Першої світової війни, у міжвоєнний час, працював на початку Другої світової війни. Пережив страшні проблеми і страждання, бачив, як український народ є поневолений. Отець Омелян був не тільки душпастирем, він не тільки дбав про душі, він був батьком, він бачив перед собою заможних, але він бачив і сиріт, і багатодітних, бо сам походив з родини незаможної, але виховував шестеро діточок (VІ Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян, що на Львівщині,  17 травня 2017 року).

Владика Володимир Груца, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ:

  • Мученицька смерть є коронуванням усього його життя (V Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян на Львівщині, 1 червня 2016 року).
  • Отець Омелян дарував Богові свій час, години, дні, роки, даючи людям змогу зустрітися з Богом і сам виходив йому назустріч. Земні блага не займали першого місця в його житті і він не був прив’язаний до місця чи людей. Він товаришував з Богом і приводив до Нього інших (V Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян на Львівщині, 1 червня 2016 року).

Отець Стефан Батрух,  парох греко-католицької парафії у Любліні (Польща):

  • Отець Омелян Ковч був незвичайною людиною, є свідчення людей, які завдячують йому своїм життям. Його постать вражає. У концтабір він потрапив, бо безстрашно захищав євреїв, коли до них прийшло велике терпіння. Родина, близькі, Андрей Шептицький все робили для його визволення. Коли він про це довідався, то звернувся до них, аби припинили всі старання, заявивши, що його місце у концтаборі. Тут його покликання, тут він проводив душпастирську діяльність. Він порівняв концтабір з небом! Не всі священики, які були ув’язнені, так виявляли своє покликання! За своє жертовне життя, ревне служіння Богу його називали парохом Майданека (щорічна проща до концтабору «Майданек» (Польща) «Скріплюймо віру свідченням мучеників», 11 квітня 2014 рік).

Владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ, адміністратор парафії Святого Миколая м. Перемишляни (2006-2010 рр.):

  • Отець Омелян Ковч – як говорив, так і жив. Умів відповісти на потреби часу, завжди знаходив відповідні слова в різних ситуаціях, у реаліях, у яких він жив, що були набагато складніші, ніж ті, в яких живемо ми. Це людина, яка йшла дорогою Церкви, а дорога, якою іде Церква – це гідність особи. Він знав свою гідність: людську, християнську, священичу, і міг відстояти її, навіть коштом власного життя. Тому для нас постать Омеляна Ковча є не просто повчальною, це не тільки взір на іконі, це його реальна присутність у нашому житті, яку дуже багато хто відчуває. Для нас, українців, він є важливим і  тому, що вмів любити своє, умів навчити інших любити своє, але ні в якому разі не ненавидіти чуже (Прес-служба Стрийської єпархії, 25 березня 2014 рік).
  • Як добрий сім’янин, він також є взірцем для кожного священика, бо віддавши у руки Божої волі життя своєї дружини (померла у 1939 р. і похована в Перемишлянах), сам виховував шестеро дітей, але зумів подбати і про тих, за кого кожен священик відповідатиме перед Богом. Тому ці риси є будуючими і покріпляючими для кожного священика нашої Церкви, і ми вдячні йому за це. Крім того, його постать є особливо привабливою. Свідченням цього є численна присутність священиків на прощі до Перемишлян (Прес-служба Стрийської єпархії, 25 березня 2014 рік).
  • Будучи делегатом повітового з’їзду в Золочеві  в 1943 році, о. Омелян Ковч заявляв про існування програми Третього Рейху, згідно з якою першими жертвами нацизму стають євреї, а пізніше українці. На той час ця програма була маловідомою, і можемо здогадуватися, що інформацію він мав з непростих джерел. Цією інформацією на той час володіли відповідні українські патріотичні структури, з якими отець підтримував зв’язок. Тому, бачимо, що він уболівав за кожного, хто в той час боронив українське суспільство і українську гідність (прес-служба Стрийської єпархії, 25 березня 2014 рік).

Владика Венедикт Алексійчук, Правлячий архиєрей єпархії Святого Миколая з осідком у Чикаго (США):

  • За 20 років він 40 разів був арештований і з тих арештів понад 20 завершилися його ув’язненням на довший чи коротший час. Позбавлення волі було пов’язано з тим, що він боровся за добро людей, незважаючи на обставини, які відбувались навколо (Панахида на подвір’ї Меморіального комплексу «Тюрма на Лонцького» у Львові, 29 грудня 2012 рік).
  • У Боснії, у Галицькій армії, у Перемишлянах, у стінах цієї в’язниці на Лонцького, у концтаборі Майданека – це місця, де Бог його потребував. Це, напевно, найбільше, чого ми можемо навчитися в нашого блаженного, щоб ми вміли і були відважні щось робити там, де ми є. Нас постійно щось не влаштовує, не такі обставини політичні, економічні… Погляньмо на постать блаженного Омеляна! Для нього було все так, у кожній ситуації він міг щось зробити, навіть там, у концтаборі, він щось робив і хотів там працювати. Кожен із нас може щось зробити на тому місці, де він є (Панахида на подвір’ї Меморіального комплексу «Тюрма на Лонцького» у Львові, 29 грудня 2012 рік).
  • Євреї назвали його праведником України, поляки – парохом Майданека, а Синод Єпископів УГКЦ проголосив його покровителем греко-католицьких священиків України (Всеукраїнське паломництво до м. Перемишляни, що на Львівщині, 11 травня 2012 року).

Генрик Літвін, Надзвичайний і Повноважний посол Польщі в Україні:

  • Отець Омелян Ковч був одним із героїв Другої світової війни, життя яких є зразком не тільки для співвітчизників, а й для всіх народів світу. Ми – поляки – з великою шаною ставимося до його пам’яті. Для мене особисто має значення те, що місцем смерті отця Омеляна був концтабір Майданек, де також загинув мій дідусь. Для нас, представників сімей, жертв Майданека отець Омелян є просто блаженним з Майданека. Тому для поляків є велика честь, що одним з нагороджених цією відзнакою є наш громадянин, навіть більше, представник нашого уряду – перший заступник міністра внутрішніх справ пан Томаш Семоняк (церемоніявручення Відзнаки імені блаженного священномученика Омеляна Ковча, 2011 рік).

Моше́ Ре́увен Асма́н, Головний рабин України Всеукраїнського конгресу юдейських релігійних громад:

  • Є таке поняття «праведники світу», які рятували людей під час Другої світової війни. Написано, що якщо людина врятувала хоча б одну людину, це значить, що вона врятувала весь світ. А Омелян Ковч рятував десятками людей, тобто він рятував цілі світи (церемоніявручення Відзнаки імені блаженного священномученика Омеляна Ковча, 2011 рік).

Дмитро Павличко, український поет:

  • У Коломиї у 1942 році я жив у гуртожитку в гімназії. Мені було 16 років. Я прив’язував камінь до маминого хліба і кидав його за колючий дріт. Це був хліб для єврейських дітей… Для мене отець Омелян, та й не тільки для мене, є постаттю не лише релігійною, церковною, а постаттю української національної совісті, державності (церемоніявручення Відзнаки імені блаженного священномученика Омеляна Ковча, 2011 рік).

Владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ:

  • Прикладом миротворця у часи війни є блаженний священномученик Омелян Ковч. Як можна було посеред цього пекла, спричиненого людською ненавистю і агресією, побачити Бога? Так могла говорити лише людина, в серці якої дійсно мешкав Бог, в серці якої була правдива віра в Нього. Отець Омелян мав чисте серце, тому був здатний бачити Бога, який страждав у тих людях, ув’язнених нацистами (Панахида в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві,9 травня 2011 рік).

Петро Порошенко, Президент України:

  • Постать отця Омеляна Ковча єднає український, польський, єврейський та інші народи. Він є прикладом глибокої духовності і самопожертви. Він показав взірець щирої любові до ближнього, – тієї любові, якої вчить нас Господь (церемонія закладення пам’ятної капсули під будівництво пам’ятника праведнику України блаженному священномученику Омелянові Ковчу в Любліні (Польща), лютий 2019 рік).
  • Своєю гуманною позицією, несучи душпастирську послугу людям в потребі, отець Омелян Ковч постійно кидав виклик двом злочинним ідеологіям, які залишили трагічний слід у ХХ столітті. Радянський комунізм і німецький нацизм нищили та розбивали культурний і цивілізаційний простір Європи  (церемонія закладення пам’ятної капсули під будівництво пам’ятника праведнику України блаженному священномученику Омелянові Ковчу у Любліні (Польща), лютий 2019 рік).

Блаженніший Любомир Гузар, Глава УГКЦ (2001-2011 рр):

  • Ми тут зібралися, щоб віддати шану отцю Омелянові, який був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу. Прийшли ми сюди і тому, щоб щось із собою забрати, тобто науку: по-перше, навіть у найстрахітливіших обставинах можна залишитися людиною, по-друге, релігійність – це наша зброя проти наших слабкостей, і по-третє, мусимо зробити все, щоб такі трагедії ніколи не повторювалися. Відійдімо із цього місця кращими людьми (Екуменічний молебень за жертвами Майданека, 25 березня 2002 рік).

Нагадаємо, 24 квітня 2009 року блаженний священномученик Омелян Ковч був проголошений покровителем душпастирів УГКЦ, а перша Всеукраїнська проща духовенства до Перемишлян відбулася у 2012 році.

 

Руслана Ткаченко, Департамент інформації УГКЦ

Анонси