Послання з нагоди Дня хворого 2020 року

У святому Євангелії Христос ототожнює себе теж із недужими, коли каже, що він був «хворий, і ви навідались до мене» (Мт. 25, 36). Відвідати хворого належить до добрих справ, які оправдовують людину перед Богом, вчиняють її більш побожною і людянішою: «Не вагайсь відвідати хворого — люблений будеш за те» (Сир. 7, 35).

ПОСЛАННЯ

Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я

з нагоди Дня хворого

До духовенства, богопосвячених осіб,
до лікарів, усіх медичних працівників, фармацевтів
та інших працівників сфери охорони здоров’я.

До всіх вірних сестер і братів у Христі Ісусі та людей доброї волі,
особливо до усіх, які страждають різними хворобами,
людей з інвалідністю, поранених, немічних та членів їхніх родин.

Христос воскрес!

У четверту неділю після Христового Воскресіння під час Божественної літургії у Церкві читається уривок святого Євангелія про розслабленого (Йо. 5, 1–15), який нагадує нам про Ісуса — правдивого лікаря наших душ і тіл. Цей же уривок ставить питання про значення життя, хвороби і здоров’я, навернення та відповідальності перед кожним членом суспільства. У 2020 році всі ці питання постають набагато виразніше та злободенніше через тривання пандемії коронавірусу, небезпеки зараження, посилення хворіб і смерті, а також поглиблення економічної та політичної кризи в Україні. Людина покликана й зобов’язана дбати про своє здоров’я, яке згідно із міжнародними документами часто визначається як «не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя».

У молитві вірні просять про здоров’я, а читаючи біблійні оповідання про різноманітні чудесні оздоровлення, теж цієї неділі, очікують Божої благодаті і дару оздоровлення для себе, для своєї родини та для всіх потребуючих: «І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх» (Мт. 4, 23–24). Звичайно, ми прагнемо здоров’я і наше незмінне бажання дарувати його всім і якомога більшою мірою. Саме в цьому руслі Церква організовує молитву за здоров’я всіх, які його потребують. Проте, найчастіше молитва не має очікуваного наслідку — переважно здоров’я не покращується чудесним способом, як у біблійних оповіданнях. При цій нагоді необхідно звернути увагу на те, що сам наш Господь Ісус Христос, хоча й бажав і дарував багатьом здоров’я, найголовнішою своєю місією вважав проповідь Божого Слова та встановлення Божого Царства. Аналізуючи недільне євангельське читання, можна зауважити, що при купелі у Витесді лежала «сила недужих, сліпих, кривих, усохлих» (Йо. 5, 3), але тільки до одного з них, який лежав протягом 38 років, підійшов Христос і подарував йому здоров’я, а наприкінці дає йому ще одне напоумлення: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (Йо. 5, 14), напевно, маючи на увазі гріх, відкинення Бога та Його святої волі та вічне прокляття.

Звертаючись до своїх учнів, Ісус Христос закликає їх на перше місце покласти свою любов до Бога: «Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло» (Мт. 18, 8–9). Тим більше, що хвороба може стати нагодою для розуміння Божої волі та виявити Його безмежну любов та мудрість Провидіння: «„Ані він не згрішив, ані батьки його, — відказав Ісус, — але щоб ділам Божим виявитись на ньому!“ (Йо. 9, 3).

В історії Церкви багато святих були хворими і померли, на перший погляд, передчасно. Святий Василій Великий (330–379), який упокоївся після трудів і подвигів на п’ятдесятому році життя, свідчить про своє слабке здоров’я, коли на погрозу муками відповідає, що довго їх не витерпить, а через недугу швидко піде на зустріч із Спасителем. Дивним є приклад святої Терези від Дитятка Ісуса (1873–1897), яка в молодому віці вступила до контемплятивного монастиря, подала надзвичайний приклад побожного і святого життя та упокоїлася в Бозі внаслідок важкої хвороби на двадцять п’ятому році життя. Теж і слуга Божий, великий митрополит нашої Церкви Андрей Шептицький (1865–1944) потерпав від хворіб — скарлатини, ревматизму, а пізніше подагри. Хвороби прикували митрополита до інвалідного візка у 1931 році і аж до кінця життя. Але навіть у такому стані він продовжував активну діяльність і керував нашою Церквою. Вражаючий приклад, який жевріє в серцях багатьох українців і який світу подав святий Папа Іван Павло ІІ (1920–2005). Після свого обрання наступником святого Петра цей Папа вніс новий свіжий струмінь, продовжуючи курс своїх попередників, неймовірно підніс моральний авторитет та духовну і політичну вагу Апостольського Престолу у світі. Його слово було для багатьох людей на землі, віруючих і невіруючих, могутнім і правдивим життєвим дороговказом. Однак, останні роки його життя були позначені прогресуючою хворобою, яку Іван Павло ІІ не приховував, а, без огляду на неї, продовжував діяти. Його свідчення у хворобі стало надпотужним свідченням і доказом істини Христового Євангелія.

У святому Євангелії Христос ототожнює себе теж із недужими, коли каже, що він був «хворий, і ви навідались до мене» (Мт. 25, 36). Відвідати хворого належить до добрих справ, які оправдовують людину перед Богом, вчиняють її більш побожною і людянішою: «Не вагайсь відвідати хворого — люблений будеш за те» (Сир. 7, 35). Бажання більшості — перебувати в стані такого здоров’я, як це описується в міжнародних документах як повне фізичне, психічне та соціальне благополуччя. Та апостол Павло наголошує, що «поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа» (2 Кор. 5, 6) і такий стан у принципі неможливо осягнути у земному житті; проблеми, труднощі і страждання стають не тільки складовою самого життя, але й нагодою для кращого його розуміння цього та виявлення нашої любові до Бога у Пресвятій Тройці як особистої відповіді на його безмежну та беззастережну любов.

Шановні і дорогі браття і сестри, які несуть на собі тягар хвороби! Щиро і з усього серця бажаємо Вам подолати недуги та осягнути такий стан здоров’я, який дозволить Вам повноцінно виконувати свої побожні бажання й обов’язки та проживати повноцінно й у радості із своїми близькими та рідними, прославляючи Бога. Але пам’ятайте, що у хворобі Господь Бог не залишає своїх любих, за яких Христос віддав життя. Тому навіть, якщо хвороба не відступає, це нехай не стане причиною для розчарування, бо для нас сяє світло Христового Воскресіння. У цій надії ми віддаємо себе в Божі руки, але також пам’ятаємо, що Всемогутній подарував нам інших людей, які сприяють нашому одужанню: «А й лікаря примісти, бо й він Господом створений: хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш; стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває» (Сир. 38, 12–13).

Слова підтримки сьогодні спрямовуємо і до всіх, яких спіткала біда, оскільки захворіли їхні рідні та близькі, і тепер вони покликані присвятити багато часу, терпеливості, засобів та зусиль для догляду за хворими, а також супроводжувати їх у хворобі, часто відчуваючи біль і безсилля перед її наступом. Чинячи добро своїм хворим, ви уподібнюєтеся до Христа і стаєте подібними до милосердного самарянина із євангельської притчі, яку Господь закінчує словами: «Іди і ти роби так само» (Лк. 10, 37). У цьому труді супроводу хворих найбільше виявляється любов до ближнього згідно із Господньою заповіддю, а на цьому шляху Ви ніколи не залишаєтеся на самоті. Бо поряд із віруючими завжди поряд Воскреслий Христос: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Йо. 16, 33).

З нагоди дня хворого, який відзначаємо в неділю про розслабленого, закликаємо представників державної влади та місцевого самоврядування, особливо з огляду на новонасталі обставини пандемії, які виявили цілу низку проблем у сфері охорони здоров’я, звернути увагу на більш активне вирішення цих проблем. Адже охорона здоров’я громадян — одна з фундаментальних функцій держави, яке повинне проявлятися в достатньому фінансуванні медичних установ, гідній зарплатні медичних працівників, популяризації та всілякій підтримці лікарів та медичних працівників, а також чуйному та вирозумілому ставленні до недужих.

Нарешті дякуємо всім працівникам — науковцям, лікарям, іншим медичним працівникам, фармацевтам, організаторам медичної діяльності, волонтерам, медичним капеланам та всім, які працюють у цій сфері — за Вашу працю і життєву жертву для турботи про здоров’я людей.

Свята Церква залишається у постійній молитві за тих, які сьогодні терплять різні недуги, за всіх, які трудяться, доглядаючи хворих, за лікарів — нехай Воскреслий Христос огорне Вас своєю Божественною благодаттю, щоб сповнилися всі добрі наміри і прохання і, як на небі, так і на землі здійснювалася свята Божа воля. Пресвята Богородиця, Мати Божа і наша Мати своїми молитвами буде нам постійною Небесною Заступницею.

 

Голова Комісії УГКЦ у справах ДОЗ
с. Севастіяна Карвацька

synod.ugcc.ua

Звернення Глави УГКЦ