Євангеліє від Марії. День дванадцятий: Марія у Церкві

Храмом Божим є не тільки будівля, яку звели будівельники з цегли, але і Його тіло, яке складається із живих каменів. Силою Хрещення кожен християнин є частиною «Божої будівлі» (1 Кор. 3, 9), ба більше, є Церквою Божою. Духовна будівля, Церква, спільнота людей, яка освячена кров’ю Христа й духом воскреслого Господа, вимагає від кожного із нас бути послідовними у вірі та давати християнське свідчення. Це не легко, знаємо усі.

Взірець для Божого народу

Я хотів би подивитися на Марію, як на образ і взірець Церкви. Робитиму це, звертаючись до визначення Другого Ватиканського собору. У Конституції Світло народів написано: «Богородиця є, як навчав св. Амвросій, прототипом Церкви у питаннях віри, любові і досконалої єдності з Христом» (п. 63).

Маріїна віра — це сповнення віри Ізраїля. У ній зосереджене усе прагнення, увесь шлях того народу віри, що очікує відкуплення і в цьому значенні вона є зразком Церкви, центром якої є Ісус Христос, втілення безмежної Божої любові. Дивлячись на неї, Церква протягом століть є Матір’ю. Вона є покірною та милосердною. Невтомно поширює любов. Завжди намагається нести Христа людям. Що несла Марія? Ісуса. Церква несе Христа. Головне завдання Церкви — нести Христа! Якщо припустити, що вона не несе Христа, то вона була б мертвою Церквою! Церква мусить нести Ісусову любов, Ісусову ласку.

Життя Пречистої Діви Марії було життям жінки свого народу: вона молилася, працювала, ходила до синагоги… Однак до усіх справ завжди підходила в досконалій єдності з Ісусом. Ця єдність сягнула своєї вершини на Голготі: там Марія з’єдналася із своїм Сином у мучеництві серця і жертвуванні життя Отцеві для спасіння людського роду. Божа Мати зробила своїми терпіннями страждання Сина і разом із ним прийняла волю Отця в тому послухові, який приносить плід, що дає правдиву перемогу над злом і смертю.

Мати усіх

Марія є Матір’ю усіх-усіх дітей. Матір’ю, яка дає нам віру, Матір’ю, яка дає нам ідентичність. Наша християнська ідентичність — це належність! Ми є християнами, тому що належимо до Церкви. Це як прізвище: якщо ім’я — «Християнин», то прізвище — «Належу до Церкви». Ось, це є Церква: велика родина, до якої приймають і де вчать жити як вірних учнів Господа Ісуса. Цей шлях можемо пережити не тільки завдяки іншим особам, а й разом з іншими особами. У Церкві немає «роби як хочеш», немає «запасних гравців». Скільки разів папа Венедикт XVI описував Церкви як «ми» церковне! Інколи доводиться почути, як хтось каже: «Я вірю в Бога, вірю в Ісуса Христа, але Церква мене не цікавить…» Скільки разів ми чули про це? І це не добре. А ще є і такі, які вважають, що вони мають прямий особистий зв’язок з Ісусом Христом поза сопричастям і посередництвом Церкви. Це небезпечні та шкідливі спокуси. «Я є, — як говорив великий Павло VI, — абсурдні дихотомії. Це правда, що крокувати разом важко, а інколи може тільки здаватися, що важко. Може трапитися, що якийсь брат чи сестра мені створюють проблеми, чи дають згіршення… Але Господь довірив свою благовість спасіння людським особам, усім нам, і свідкам. Він є у наших братах і сестрах, з їхніми дарами та обмеженнями, йде нам назустріч та дає себе пізнати. І це означає належати до Церкви. Запам’ятайте: бути християнином — це належати до Церкви. Ім’я — „Християнин“, а прізвище — „Належу до Церкви“. Дорогі друзі, просімо Господа, за заступництвом Пречистої Діви Марії, Матері Церкви, про ласку ніколи не впадати у спокусу думати, що ми можемо обійтися без інших, обійтися без Церкви, спасти себе самі, бути лабораторними християнами.

Марія є «домом Отця»

Щоразу, коли посвячуємо якусь Церкву, згадуємо головну правду: матеріальна святиня, збудована із цегли, є знаком живої і діяльною Церкви в історії, тобто того «духовного храму», — як каже апостол Петро, — якого сам Ісус Христос є «живим каменем, людьми відкинутого, а Богом вибраного» (1 Пт. 2, 4–8). Храмом Божим є не тільки будівля, яку звели будівельники з цегли, але і Його тіло, яке складається із живих каменів. Силою Хрещення кожен християнин є частиною «Божої будівлі» (1 Кор. 3, 9), ба більше, є Церквою Божою. Духовна будівля, Церква, спільнота людей, яка освячена кров’ю Христа й духом воскреслого Господа, вимагає від кожного із нас бути послідовними у вірі та давати християнське свідчення. Це не легко, знаємо усі. Це щоденна послідовність між вірою і свідченням; але ми мусимо йти вперед і дбати про цю щоденну послідовність у нашому житті. «Це є християнин!» не тільки через те, що каже, але й через те, що робить, як поводиться. Ця відповідність, яка дає нам життя, є благодаттю Святого Духа, яку мусимо просити. Церква на початку свого існування і своєї місії у світі є нічим іншим, як встановленою спільнотою, для визнання віри в Ісуса Христа, Божого Сина і Спасителя людини, віри, яка є дієвою за посередництвом любові. Йдуть разом! Сьогодні Церква також покликана бути у світі спільнотою, яка вкорінена у Христі через Хрещення, покірно й відважно визнає свою віру в Нього, даючи свідчення в любові. Просімо заступництва Діви Марії, щоб допомогла нам стати як Вона, «домом Отця», живим храмом Його любові.

† Папа Франциск

На фото: Кохавинська чудотворна ікона Матері Божої

Духовність