Євангеліє від Марії. День двадцятий: Зразок до наслідування

Маріїну поведінку характеризують три слова: слухання, рішення і діяння. Слова, які також вказують дорогу нам перед тим, коли щось просить від нас Господь у житті. Слухання, рішення, діяння.

Мама, яка веде нас до Христа

Я виріс у родині, в якій по-справжньому жили вірою. Особливо віруючою була моя бабуся, мама мого батька, яка вплинула на мою віру. Вона була жінкою, яка нам багато пояснювала, розповідала про Ісуса, вчила катехизму. Часто згадую, як у Страсну п’ятницю ввечері вона нас брала зі собою на процесію зі свічками, наприкінці якої виставляли «лежачого Христа». І бабуся казала нам, дітям, приклякнути і говорила: «Дивіться, Він мертвий, але завтра воскресне». Перше християнське вчення я здобув саме від цієї жінки, моєї бабусі! І це мене спонукає думати про любов дуже багатьох матерів, бабусь, які передають віру. Це вони передають віру. Так було в ранні віки Церкви, тому що св. Павло говорить Тимотею: «Пригадую віру твоєї бабусі і твоєї мами» (пор. 2 Тим. 1, 5).

Мама веде нас до Господа. Мама знає все. Отож молімось і благаймо Богородицю, щоб як мама допомагала нам бути сильними. Те, що допомагає мені бути завжди сильним — це молитва на вервиці до Богородиці. Я відчуваю дуже велику силу, тому що приходжу до неї і почуваюся сильним.

Християнська родина

Світлиця нам пригадує про народження нової родини, Церкви, нашої святої ієрархічної матері Церкви, яку встановив воскреслий Христос. Це родина, яка має матір Діву Марію. Християнські родини належать до цієї великої родини та знаходять у ній світло та силу, щоб крокувати й відновлюватися під час життєвих труднощів і випробувань. До цієї великої християнської родини покликані всі сини і дочки єдиного Отця Небесного. Це є горизонт Світлиці, горизонт Воскреслого і Церкви. Звідси походить Церква, яка при виході оживлена подихом Духа. Зібрана в молитві з Ісусовою матір’ю, вона завжди переживає очікування відновленого Зіслання Святого Духа. Нехай зійде Твій дух, Господи, і відновить лице землі! (пор. Пс. 104, 30)

Слухання, рішення і діяння

Маріїну поведінку характеризують три слова: слухання, рішення і діяння. Слова, які також вказують дорогу нам перед тим, коли щось просить від нас Господь у житті. Слухання, рішення, діяння.

Слухання. Звідки виникає Маріїн жест йти до родички Єлизавети? Від Божого слова, Ангела: «Ось твоя родичка Єлизавета — вона також у своїй старості зачала сина…» (Лк. 1, 36). Марія вміє слухати Бога. Але увага: це не лише поверхове «чути», а зовнішнє «слухати», наповнене уважністю, прийняттям та готовністю перед Богом. Це не спосіб відволікання, через який ми інколи стаємо перед Богом чи перед іншими. Чуємо слова, але насправді не слухаємо. Марія є уважною до Бога, слухає Бога.

Марія прислухається до фактів і подій у своєму житті; уважна до реальності, не зупиняється на поверховому, а заглиблюється, щоб зрозуміти значення. Родичка Єлизавета, яка вже поважного віку, чекає дитину; це факт. Але Марія уважна до таїнства, яке вміє збагнути: «Нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1, 37).

Це також стосується і нашого життя: слухання Бога, який промовляє до нас, говорить, і слухання щоденної реальності, уважність до людей і подій, тому що Господь стоїть при дверях нашого життя та стукає різними способами, подає знаки на нашій дорозі, дає нам здатність бачити їх. Марія є також Матір’ю слухання, уважного слухання Бога й уважного прислуховування до знакових подій життя.

Друге слово — рішення. Марія не жила «в поспіху», а, як наголошує св. Лука, роздумувала про це у своїм серці (пор. Лк. 2, 19. 51). А також у вирішальний момент Благовіщення вона запитала: «Як же воно станеться?» (Лк. 1, 34) Вона не зупинилася на цьому і зробила наступний крок: ухвалила рішення. Не живе «поспішно», а тільки «спішиться», коли необхідно. Марія не захоплюється подіями, не уникає труднощів, приймаючи рішення. І це стається як у головному виборі, який змінить її життя: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову» (Лк. 1, 38), так і в щоденних рішеннях, які також багаті на значення. Я пригадую весілля в Кані (пор. Йо. 2, 1–11). Тут також бачимо реалізм, людяність, конкретність Марії, яка є уважною до фактів, до проблем; бачить і розуміє трудність молодят, яким забракло вина на святі, роздумує і знає, що Ісус може щось зробити, і вирішує звернутися до Сина, щоби допоміг: «Вина в них нема» (Йо. 2, 3). Вирішує.

У житті не просто ухвалювати рішення. Часто намагаємося їх відкладати, дозволяємо, щоб інші за нас вирішували. Нерідко віддаємо перевагу тому, щоб втягнутися в події, женемося за тимчасовою модою; інколи знаємо, що маємо робити, але бракує нам відваги, або воно видається нам занадто важким, тому що означає йти проти течії. Марія під час Благовіщення, під час відвідин Єлизавети, на весіллі в Кані йде проти течії; Марія йде проти течії; вона слухає Бога, роздумує та намагається зрозуміти реальність, і вирішує повністю віддати себе Богові, вирішує відвідати, будучи вагітною, старшу родичку, рішуче вирішує довіритися Синові, щоб зберегти радість весілля.

Третє слово — діяння. Дізнавшись про стан своєї родички, «Марія пустилася швидко в дорогу…» (Лк. 1, 39). Минулої неділі я згадував про цю Маріїну діяльність. Попри труднощі, критику, яка була з огляду на Її рішення піти, вона не зупиняється ні перед чим. Йде «швидко». У молитві перед Богом, який говорить, у роздумах над подіями в її житті, Марія не поспішає, не піддається хвилі часу, не захоплюється подіями. Але коли чітко усвідомлює, що Бог просить, що вона повинна робити, не зупиняється, не запізнюється, а йде «швидко». Святий Амвросій коментує: «Благодать Святого Духа не передбачає повільності» (Expos. Evang. sec. Lucam, ІІ, 19: PL 15, 1560). Маріїна діяльність — це результат послуху на слова Ангела, але об’єднана в любові: йде до Єлизавети, щоб бути корисною у цьому виході зі свого дому, поза себе саму, в любові несе те, що має найцінніше: Ісуса, несе Сина.

Інколи ми перестаємо слухати, роздумуємо про те, що повинні робити, можливо, маємо чітке рішення, що повинні робити, можливо, перед нами навіть чітко стоїть рішення, яке ми повинні прийняти, але не робимо нічого. Особливо тоді, коли треба поступитися своїми інтересами перед іншими, щоб нести їм наше розуміння, нашу любов, нас самих, подібно як Марія. Нести те, що маємо найцінніше, і те, що ми отримали: Ісуса і Його Євангеліє через слова. А особливо справжнє свідчення.

Марія — Жінка слухання, рішення та діяння.

Маріє, Жінко слухання, вчини наші вуха відкритими; вчини так, щоб ми вміли чути слово Твого Сина Ісуса з-поміж тисячі слів цього світу; вчини, щоб ми вміли слухати дійсність, у якій живемо, вислуховувати кожну людину, яку зустрічаємо, особливо тих, які бідні, які потребують, які мають труднощі.

Маріє, Жінко рішення, просвіти наші уми і наші серця, щоб ми вміли без вагань бути слухняними слову Твого Сина Ісуса; подай нам мужність бути рішучими, не дозволь піддатися тому, щоб інші формували наше життя.

Маріє, Жінко діяння, вчини так, щоб наші руки і стопи поспішали «швидко» до інших, щоб нести їм милосердя і любов Твого Сина Ісуса, щоб як і Ти нести у світ світло Євангелія. Амінь.

† Папа Франциск

На фото: Городоцька чудотворна ікона Матері Божої
synod.ugcc.ua
Духовність