Євангеліє від Марії. День двадцять перший: Йосиф-Обручник

21.05.2020

І Йосиф є опікуном, тому що вміє слухати Бога, дозволяє, щоб його вела Божа воля. Саме тому він надзвичайно вразливий на довірених йому осіб, уміє реально відчитувати значення подій; він уважний до того, що його оточує, і вміє ухвалювати мудрі рішення. На його прикладі, дорогі друзі, бачимо, як треба відповідати на покликання Бога — з відкритістю, готовністю, але бачимо також, хто є центром християнського покликання — це Христос! Оберігаймо Христа в нашому житті, щоб оберігати інших, щоб оберігати творіння!

Марія і Йосиф

У Євангелії від святого Матея йдеться про те, що Ісус повертався до свого краю, до Назарета, і проповідував у синагозі; наголошено на здивуванні назаретян з огляду на Його мудрість і питання, яке вони поставили: «Хіба він не син теслі?» (13, 55). Ісус входить в історію, приходить до нас, народжуючись від Діви Марії через дію Бога, через присутність святого Йосифа, законного батька, який його оберігає і вчить ремесла. Ісус народжується і живе в родині, у Святій Родині, навчаючись від святого Йосифа столярування в назаретській майстерні, розділяючи з ним обов’язки, втому, задоволення, а також щоденні труднощі.

Щоденність у Назареті

Дякую Господеві, що можу відправляти цю Божественну Літургію на початку мого Петрового служіння у день вшанування святого Йосифа, Обручника Діви Марії і покровителя Вселенської Церкви. Цей збіг має дуже глибоке значення. У Євангелії ми чули, що «Йосиф зробив, як звелів йому Ангел Господній: прийняв свою жінку» (Мт. 1, 24). У цих словах уже міститься та місія, яку Бог довірив Йосифові, тобто бути custos — охоронцем. Охоронцем кого? Марії та Ісуса. Однак згодом ця охорона пошириться на всю Церкву, як наголосив блаженний Іван Павло ІІ: «Подібно як святий Йосиф опікувався Марією та присвятив себе радісному завданню виховання Ісуса Христа, так він охороняє та захищає Його Містичне Тіло, Церкву, образом та взірцем якої є Пресвята Діва» (Redemptoris Custos, 1).

Як Йосиф опікується? Скромно, смиренно, у тиші, однак він постійно присутній і цілковито вірний, навіть тоді, коли не розуміє. Від одруження з Марією аж до випадку, коли 12-літнього Ісуса знайшли в Єрусалимському храмі, Йосиф щомиті супроводжує їх з турботою і любов’ю. Він поруч із Марією, своєю дружиною, і в радісні, і у важкі моменти життя: прямуючи до Вифлеєма на перепис населення і у трепетні та радісні години пологів; у драматичний момент утечі до Єгипту і під час відчайдушних пошуків свого Сина у храмі; а згодом у щоденному домашньому житті в Назареті, де навчав Ісуса свого ремесла. Як Йосиф пережив своє покликання опікуна Марії, Ісуса та Церкви? Він постійно був уважний до голосу Бога, відкритий на Його знаки, готовий виконувати Божий задум, а не власні плани.

І Йосиф є опікуном, тому що вміє слухати Бога, дозволяє, щоб його вела Божа воля. Саме тому він надзвичайно вразливий на довірених йому осіб, уміє реально відчитувати значення подій; він уважний до того, що його оточує, і вміє ухвалювати мудрі рішення. На його прикладі, дорогі друзі, бачимо, як треба відповідати на покликання Бога — з відкритістю, готовністю, але бачимо також, хто є центром християнського покликання — це Христос! Оберігаймо Христа в нашому житті, щоб оберігати інших, щоб оберігати творіння!

Однак покликання опікуна стосується не лише нас, християн, воно має вимір, який передує усьому і який є просто людським, охоплює всіх. Оберігати все творіння, красу творіння, як сказано у книзі Буття і як нам показав святий Франциск Ассизький, — це мати пошану до кожного Божого творіння та довкілля, у якому живемо. Це означає оберігати людей, турбуватися з любов’ю про всіх, про кожну особу, а особливо про дітей, осіб поважного віку — тих, хто слабший і часто перебуває десь на маргінесах наших сердець. Це турбота одне про одного в сім’ї: подружжя взаємно себе оберігає, потім батьки турбуються про дітей, а з часом діти стають опікунами батьків. Це також означає щиро переживати дружбу, яка є взаємним оберіганням у довірі, пошані й турботі. По суті, усе довірене опіці людини. Це відповідальність, яка стосується нас усіх. Будьте хранителями Божих дарів!

У Євангеліях святий Йосиф зображений чоловіком міцним і відважним, робітником, однак у його душі — велика ніжність, яка не є чеснотою слабкої людини, а, навпаки, свідчить про душевну силу та здатність виявляти увагу, співчуття, справжню відкритість на іншу людину, а також любов. Ми не повинні боятися доброти та ніжності! Сьогодні разом із вшануванням Йосифа святкуємо і початок служіння нового єпископа Рима, Наступника Петра, яке також містить владу. Безсумнівно, Ісус Христос дав Петрові владу, але про яку владу йдеться? Після триразового запитання, яке Ісус ставить Петрові про його любов, слідує триразове запрошення: паси мої ягнята, паси мої вівці. Ніколи не забуваймо, що справжня влада є служінням, що Папа також, щоб здійснити владу, мусить дедалі більше входити у це служіння, яке сягає своєї осяйної вершини на хресті; мусить дивитися на покірне служіння — конкретне, сповнене багатства віри святого Йосифа, і так, як він, розпростирати обійми, щоб оберігати увесь народ Божий та приймати з любов’ю і ніжністю усе людство, особливо найубогіших, найслабших, найменших — тих, який Матей описує на Страшному суді з любов’ю: голодних, спраглих, чужинців, нагих, ув’язнених (пор. Мт. 25, 31–46). Тільки той, хто служить з любов’ю, вміє оберігати!

Оберігати Ісуса з Марією, оберігати все створіння, оберігати кожну особу, особливо найубогіших, оберігати нас самих — ось служіння, яке покликаний виконувати єпископ Рима. Однак до цього служіння покликані ми всі, щоб засяяла зоря надії. Тож оберігаймо з любов’ю те, що Бог нам подарував! Прошу заступництва Пресвятої Діви Марії, святого Йосифа, святих Петра і Павла, святого Франциска, щоб Святий Дух супроводжував мене у служінні, а всім вам кажу: моліться за мене!

† Папа Франциск

На фото: Боронявська чудотворна ікона Матері Божої (Монастир оо. Василіян, с. Боронява Хустського району Закарпатської області
synod.ugcc.ua

Анонси