Трохи з історії участі отців василіян у шкільництві Дрогобича

Трохи з історії участі отців василіян у шкільництві Дрогобича

Матеріал для публікації взятий з презентації «Школа отців Василіян в житті Івана Франка», яка відбулася в рамках літературно-мистецької акції Країна Франкіана в 2016 році.

Витяг з буклету, виданого з цієї нагоди:

«Декретом від 31.12.1774 р. у Дрогобичі було засновано Василіанський монастир. Першим ігуменом обителі у 1775 р став Гликерій Дубицький., який збудував дерев’яну церкву свв. Петра і Павла з монастирем та заснував гімназію з філософічними студіями (1777 р.) і початкову школу, їх діяльність підтримували благочинні кошти, що заповідались ОО. Василіянам.

У 1790 р. Чину була передана Свято-троїцька церква Кармелітського монастиря для обслуги центральної частини міста, тобто монастир зобов’язувався керувати парафією Дрогобича. У 1806 р. громада міста звернулася до магістрату із проханням передати ОО. Василіянам і монастирський дім з городом про що було підписано угоду 13 травня 1813 р. Але тільки після знищення пожежею Петропавлівської обителі у 1825 р. василіяни перейшли до монастиря при Св. Трійці За угодою, на першому поверсі 2-поверхової споруди розмістили школу, яку мав утримувати і провадити монастир. А магістрат зобов’язувався постачати монастир деревом для опалення, шкільним інвентарем та оплачувати сторожа.

Кількість учнів із часом значно зросла і ґміна визнає школу необхідною для міста. Тому з 1847 р. громада фінансове допомагає утримувати її.

Школа мала неабияку популярність в окрузі і була постійно заповнена. Учнів було до 300 осіб, переважно діти українців, а також поляків та жидів. Навчання велося німецькою мовою, основними предметами були: німецька, польська, руська мови, арифметика (рахунки), каліграфія (красне писання), релігія.

Велика кількість документів свідчить, що нагляд за школами у Галичині здійснювала Крайова комісія. За дрогобицькою школою контроль вівся ще й з боку управи Чину ОО. Василіян, Єпископського Ординаріату і міської влади. Перевірка знань учнів проводилась за допомогою іспитів двічі на навчальний рік. До складу комісії входили: ректор, декан, бургомістр, радні міста, а також батьки і всі зацікавлені. Це забезпечувало певний рівень неупередженості і об’єктивності.

Здебільшого у школі навчали 8 учителів, з яких 5 були священиками. Школа ОО. Василіян мала добрі вчительські традиції, і питанню кваліфікації учителів ігуменат приділяв велику увагу. Наприкінці кожного шкільного року ректор підсумовував результати діяльності школи, аналізуючи успішність та відвідуваність учнів, професійний рівень учителів. У школі пильнували за вихованням дітей, забезпеченням їх підручниками та навчальними засобами. А також для ремісничої молоді діяла недільна школа.

Спочатку навчання велось німецькою мовою, згодом – польською, а руську мову вивчали як предмет та викладали нею релігію для греко-католиків.

Для навчання у школі бідної, але здібної молоді використовувалась практика меценатства: оголошувались конкурси на призначення благочинних стипендій. Одним із таких прикладів є фундація о. Омеляна Коссака, дрогобичанина, багаторічного ігумена Крехівського монастиря. Цільова стипендія призначалась учням-греко-католикам, родом із Дрогобича, які відвідували місцеві школи, співали у церковному хорі при церкві св. Трійці щонеділі і свята.

Упродовж років василіанська школа, не зважаючи на труднощі, була «розсадником освіти» не лише у Дрогобичі, але на ціле Підгір’я, і виховала плеяду інтелектуалів, патріотів, майбутню еліту краю.

Іван Франко навчався у школі від 1.09.1864 р. до 13.07.1867 р. Був прийнятий ігуменом о. Ігнатієм Борусевичем. «По двох роках батько віддав мене до Дрогобича, до т. зв. німецької або нормальної школи у Василіян, до другого класу, де я, по-мужицьки вбраний, боязливий, несміливий та часто немитий хлопець, …при кінці першого курсу, на превелике диво цілого класу і своє власне, одержав першу локацію…»

Малий Франко саме у цьому місці гартував характер, виробляв переконання, яких дотримувався, в основному, до кінця своїх днів, бо вплив на нього з боку його перших вчителів мав чи не визначальний характер. Франко, учень «…школи, що містилася в монастирі о.(тців) Василіян при церкві Св(ятої) Трійці в Дрогобичі…» із теплом згадує у «Причинках до автобіографії», що «…ті літа, …поминаючи деякі неприємні епізоди, все-таки були радісними літами моєї молодості… і дуже часто відносини між учениками а вчителями бували дуже приятельські, майже товариські». У часі навчання Франка в нормальній школі викладали о. Ігнатій Борусевич, о. Євген Гриневецький, о. Юліян Німилович, о. Лонгин Красіцький, о. Йосип Крушельницький та Дам’ян Чернігович і Василь Мелько.

Після успішного закінчення василіанської школи Франко вступив до гімназії, де, як особливо обдарований учень, був звільнений від оплати за навчання. Там багато читає, знайомиться зі світовою класикою, творчістю Шевченка і Шашкевича, збирає власну бібліотеку і фольклор. У 1874 р. вперше друкується у львівському часописі «Друг». Значний вплив на розвиток його письменницького таланту мав один із вчителів – Іван Верхратський, про якого Франко тепло згадував”.

Джерело: https://protruskavets.org.ua/

Історія Церкви та Чину Новини Обране Пізнавальні статті