У Самборі вшанували пам’ять ісповідника віри о.Юстина Романа, ЧСВВ.

У Самборі вшанували пам’ять ісповідника віри о.Юстина Романа, ЧСВВ.

31 грудня, у м. Самбір відбулося вшанування пам՚яті 40-х роковин переставлення до вічності о. Юстина Романа,ЧСВВ. Поминальну Святу Літургію у церкві Різдва Пресвятої Богородиці очолив о. Йосиф Кралька,ЧСВВ, ігумен монастиря отців Василіян у Дрогобичі. Йому співслужили отці: Симеон Манько, ЧСВВ (ігумен монастиря у Добромилі), Назарій Лех, ЧСВВ, Роман Шуп’яний, ЧСВВ (з дрогобицького монастиря) та Іван Вербіцький (капелан сестер Згромадження Прествятої Євхаристії в Самборі).

У своєму слові до вірних о. Йосиф, роздумуючи на словом Євангелії про те, що Ісус є Хлібом Життя, наголосив, що Господь є постійно живий у своїй Церкві і особливо те Життя присутнє у Церкві, яка є переслідувана і страждаюча. Цей Хліб стає присутній у цій Церкві через жертву і посвяту христових священників, які несуть у небезпеці для життя цей Хліб до сердець вірних: «Ми сьогодні зібралися щоб вшанувати пам’ять душпастиря, якого багато хто з вас пам’ятає. Період підпілля є найбільшим свідченням перебування священника між людьми. Серед них і був о. Юстин. Ми сьогодні дякуємо Богу за дар життя о. Юстина, дякуємо за те, що Він посилає нам таких людей, які були вірні церкві і народу, не зважаючи на переслідування і тортури. Саме завдяки таким отцям, їхньому жертвенному і невтомному служінні у серцях вірних жевріла надія на перемогу Життя над смертю, Світла над темрявою». Після Літургії у храмі був відслужений Парастас за о. Юстина, а відтак отці разом з вірними відбули на міське кладовище, де відслужили панахиду на могилі отця.

Слід скласти щиру подяку небайдужим парафіянам храму Різдва Пресвятої Богородиці – п. Степану і п. Марії, як зберегли пам՚ять про о. Юстина і які організували цей молитовний захід.

 

Історична довідка

Народився о. Юстин (хресне ім՚я Йосиф) 2 лютого 1912 року у с. Босько, Сяноцького повіту на Лемківщині. Початкову освіту здобував у рідному селі, а з 1924 року – у Місійному інституті отців Василіян у Бучачі. Згодом, 22 серпня 1929 року, вступив до Василіянського Чину і під час облечин отримав ім’я Юстин. Закінчивши новіціят у Крехівському монастирі, 7 квітня 1931 року склав перші тимчасові обіти, а 12 лютого 1935 року, на свято трьох Святителів, у монастирі в Лаврові склав Богові довічні чернечі обіти. Після здобуття богословської освіти отримав у Лаврівському монастирі 10 червня 1939 року священиче рукоположення з рук владики Йосафата Коциловського, єпископа Перемиського (тепер блаженного священномученика).

У передвоєнний час та під час ІІ Світової війни о. Юстин кілька разів змушений був змінювати місце служіння. 1947 року заарештований у Перемишлі УБ, де душпастирював і переданий НКВД у Львові та засуджений на 8 років таборів. У 1955 р., після повернення з Воркути, спочатку проживав з братом і його сім’єю у с. Нагірному Самбірського р-ну на Львівщині, а згодом оселився в м.  Самборі, де влаштувався на роботу, а у вільний час виконував священиче служіння. Був відважний і жертвенний, наражаючи себе багато разів на небезпеку, служив вірним переслідуваної Церкви всюди, де настоятелі йому доручали. Проводив священичу діяльність у сусідніх із Самбірщиною районах Підкарпаття.

Він підтримував зв’язок із о. Войнаром, ЧСВВ, що перебував у Америці і з о. Деньком у Польщі. Всі троє: о. Войнар, о. Денько та о. Роман виростали під духовним керівництвом пароха с. Босько – о. Миколи Головача, якого польська боївка 21 липня 1944 року розстріляла біля хати і він помер наступного дня у Сяноку, в лікарні, на руках сповідника о. Степана Венгриновича.

Відійшов по вічну нагороду о. Юстин Роман 31 грудня 1981 року в лікарні у м. Дрогобичі. Похований у м. Самборі.

Інформація і фото зі сторінки Фейсбук п. Степана Павлішака

Історія Церкви та Чину Новини Обране Парафія