Історія храму та монастиря

Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі є наступником і продовжувачем перших монастирів отців Василіян на Дрогобиччині, що боронили традиційну українську греко-католицьку церкву, — в селах Дережичі, Лішня та Летня. Після того, як 1758 року просто на Великдень згорів Держичівський монастир, ченці остаточно вирішили звести один великий монастир. Втіленню ідеї завадив перший поділ Речі Посполитої (1772).

Внаслідок першого поділу Польщі в 1772 році Галичина опинилась під короною австрійського монарха Йосифа ІІ. Нова влада спочатку прихильно поставился до проблем українського населення і чернецтва зокрема. На прохання протоігумена о.Онуфрія Братковського 31 грудня 1774 року Божого імператриця Марія-Тереза дозволила ОО.Василіанам після ліквідації трьох старих монастирів побудувати поблизу міста один більший. Одочасно вона поставила вимогу: загальна кількість монахів не збільшиться, а келії споруджуатимуться за власні кошти. Отці Василіани прийняли вимогу. Вони купили у передміщанина Василя Ортинського великий шмат поля і взялися за роботу. Керувати нею було доручено новопризначеному першому ігуменові Дрогобицького монастиря о.Гликерію Дубицькому, який пробув у Дрогобичі 30 років. Монастир та церкву Святих верховних апостолів Петра і Павла було побудовано за три роки. На жаль, сьогодні невідомо, як виглядала святиня.

Виконуючи побажання парохіян, у 1775 році ОО.Василіани відкрили при монастирі школу, реорганізовану в гімназію з українською мовою навчання, де, крім інших предметів, викладали «любомудріє»- філософію. На відзначення успішної діяльності гімназії в 1780 році церковний собор надав ігуменові монастиря титул ректора. Однак уже в 1784 році було здійснено реформу галицьких шкіл, внаслідок чого Дрогобицька українська гімназія ОО.Василіан була ліквідована. Про гімназію нагадує пам’ятна таблиця на фасаді монастиря, встановлена 1991 року Божого.

Дерев’яні приміщення храму та монастиря з 1777 року Божого могли б зберегтися, якби не прикрий випадок. У 1825 році двоє хлопців, які харчувалися у монастирській їдальні, підпалили будівлі, і вони згоріли дотла. Вогонь знищив майже усі церковні цінності, вдалося врятувати лише вівтар та декілька ікон.

Ігумен Йосафат Качановський виклопотав у австрійської влади дозвіл на спорудження нового кам’яного храму й монастиря. Старанням ченців і парохіян за три роки знову було споруджено храм, про що свідчить надкупольний хрест  1828 р. Ще три роки тривали малярні та художні роботи. Церква була освячена в день сятого священномученика Йосафата 1831 року Божого. На пам’ять про цю подію храм Святих верховних апостолів Петра і Павла має додаткову назву Священномученика Йосафата.

Через сто років храм був закритий у зв’язку з ремонтно-реставраційними роботами, а ченці переселилися до колишнього Святотроїцького монастиря. Деякий час приміщення монастиря Святих верховних апостолів Петра і Павла було здане в оренду платній міській лікарні для іногородніх.

Пізніше його винаймали на помешкання приватні особи, зокрема відомий адвокат, політичний і громадський діяч, голова Дрогобицької «Просвіти», майбутній президент УНР в екзилі Степан Витвицький, якому на стіні монастиря відкрили меморіальну таблицю 24 серпня 2004 року Божого.

4 грудня 1934 року Божого оновлену церкву освятив перемиський єпископ Йосафат Коциловський, ЧСВВ. Як свідчать дослідники, монастир Святих верховних  апостолів Петра і Павла провадив обширну господарську діяльність, займаючись землеробством скотарством, пивоварінням тощо.

Монастирська братія зазнавала постійних змін у кількісному та якісному складі. Персональні відомості про ченців  свідчать про наявність чіткої системи регламентації посад та обов’язків. Важливим пластом діяльності ОО.Василіан у Дрогобичі у міжвоєнні роки ХХ ст. стала культурно-освітня праця.

Коли у вересні 1939 року Божого Західну Україну окупували війська, то нова колоніальна влад деяких монахів репресувала, деяких замордувала у катівні НКВС, яка знаходилася поряд з храмом.

У цей період загинули ієромонахи Северіан БараникЯким СеньківськийВіталій Байрак, ЧСВВ, проголошені Блаженними Святішим Отцем Іваном-Павлом ІІ під час візиту в Україну 27 червня 2001 року Божого.

У 1944 році храм Святих верховних апостолів Петра і Павла був перетворений на катівню НКВС і пересильну в’язницю для репресованих за християнську віру і національну справу. Після  ліквідації в 1959 р. Дрогобицької області храм був переданий педагогічному інститутові і служив студентським клубом для танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії.

Остаточно святиню було повернуто громаді УГКЦ 22 лютого 1990 року Божого. Першим ігуменом монастиря був о.Лаврентій Івасечко, ЧСВВ. Всередині і довкола храму активно велися реставраційні роботи, тоді було зроблено розпис храму митцем Всеволодом Луцівим та ще п’ятьма львівськими художниками. Іконостас розписували п.Петро Кемпа та Михайло Баранський. 12 липня 1990 року Божого, в день храмового празника, уперше від часу закриття, на подвір’ї відбулася Служба Божа. 9 квітня 1991 року Божого Глава УГКЦ Мирослав-Іван кардинал Любачівськийвідвідав обитель, ознайомився з ходом реставраційних робіт і уділив вірним архиєрейське благословення. Того ж року від дня храмового празника у святині відновилися регулярні богослужіння. Офіційне посвячення храму здійснив 12 липня 1993 року Божого Преосвященний Кир Софрон Дмитерко, ЧСВВ.

14жовтня 2003 року Божого, на свято Покрову Пресвятої Богородиці, була посвячена фігура Божої Матері, встановлена на подвір’ї храму.

3 листопада 2004 року Божого ігуменом монастиря Святих верховних апостолів Петра і Павла призначено о.Якова Яремчука, ЧСВВ, з приходом якого розпочинається ще одна сторінка в житті святої обителі.
На храмовий празник 12 липня 2006 року була посвячена фігура-фонтан «Хрищення Ісуса в Йордані», Голгофа(скульптор- Богдан Гретчак), мозаїка Блаженних преподобномучениківСеверіана, Якима та Віталія, ЧСВВ(митці-Василь Змієвець і Тарас Гавриш) та гробниця Ісуса Христа. Її освятили Владики Кир Юліан Вороновськийта Кир Гліб Лончина у присутності значної кількості священників та мирян. 2007 року Божого на храмовий празник посвячено мозаїку верховних апостолів Петра і Павла та фігури Ісуса Христа і Богородиці на відновленій дзвіниці.

Дрогобич є студентським містом і значна частина молоді відвідує храм Святих верховних апостолів Петра і Петра, адже він розташований поблизу навчальних корпусів і поряд з університетською бібліотекою. ОО. Василіяни намагаються активно працювати зі студентством, в першу чергу залучаючи його до богослужень , Святих Таїн, духовних розмов, діалогів, прощ і до парохіяльного життя загалом. На парохії діє чотири церковних хори: «Благовіст», «Місіонер», «Кирієелейсон», «Світло тихе». Молодь творить Марійську та Вівтарну дружини. Активно дія Катехитична школа з 2012 р. ім. блаженної Йосафати Гордашевської під проводом Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.  Духовному зростанню парохії сприяє активна діяльність членів Апостольства молитви, Доброї Смерти та Параманне Братство.

У 2016 році  розпочалося будівництво нового монастиря та катихитчних класів, яке триває і досі.